Великий.
Різноманітність українських вінків вражає: магічні, звичайні, ритуальні та вікові — всього понад 77 видів.
Вперше дівчинці плела вінок її мама, коли тій виповнилося три роки. Жінка сім днів купала віночок у вечірній росі, вплітала чорнобривці, ромашки, барвінок та незабудки, а потім ховала у скриню. Вдягали вінок на Спаса, простягаючи дівчинці яблучко, і примовляли: «Здоровому тілу — здоровий дух!».
А коли малечі виповнилося чотири, їй плели особливий вінок: усі пелюстки вплетених у нього квітів розсікали, прикрашаючи вінок листям яблуні, багна та безсмертником.
Дівчинці шести років плели вінок з волошок і маків, щоб оберігали сон і стерегли думки. Семирічним дівчатам вплітали у вінок квіти яблуні. «Мати-яблуня, не шкодуй здоров'я та долі дитині», — урочисто казав батько, торкаючись вінком голови дочки.
Дівчата старше 13 років плели віночки кохання. Традиційно їх прикрашали ромашки, вусики хмелю, колір вишні та яблуні. Попереду вінок прикрашали розкішним пензлем калини. А ось просватана дівчина одягала вінок із барвінку, шавлії, м'яти та інших лікарських трав.
Весільний вінок був призначений захищати дівчину від злих очей і виготовлявся з барвінку, рути, шавлії, троянд і т.д. Іноді, щоб посилити захисну функцію вінка, листочки барвінку змащували часником та медом, а у вінок доплітали перець, червоні нитки, цибулю, монети, овес.
Коли дівчині не щастило в коханні, вона плела вінок надії — з польових маків та волошок. Іноді такий вінок дарувався несміливому хлопцю як визнання. Вінок відданості плели з волошок і любистка. Козак брав його з собою в дорогу, знаючи напевно: будинки його люблять і чекають.
На Жнива плели вінок із зернових рослин. Зазвичай честь нести такий вінок до села випадала молодій, працьовитій дівчині, яка ось-ось мала вийти заміж.