Для чого Оля Синичка придбала стару хату в селі? Щоб ходити вранці босою по
росянистій траві, щоб дихати на повні груди і відчувати — ось воно, моє місце,
тут моє серденько. Щоб нарешті почати жити, а не дочікуватися кінця війни або
чийогось дозволу бути щасливою. Реальність, щоправда, виявилася не такою
безхмарною, як Оля собі уявляла, переглядаючи картинки в інтернеті. Бур’яни
доводять до сказу, сусіди пхають носа в чужий город, дорогоцінні родичі
кепкують і взагалі мають жахливе почуття гумору, а любі подруги перегинають
палицю зі своєю турботою, створюючи геть анекдотичні ситуації. Щира, добра й
весела історія про родину, дружбу й пошуки свого шляху, а можливо, і кохання.