При написанні автор використав такі фундаментальні видання документів як
«Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной
России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні
публікації окремих пам'яток і документів. Велику увагу присвятив історик
наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником,
нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й
хроніки -- давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому
(першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом
«Історії запорізьких козаків» були неопубліковані документи з російських та
українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Десятки разів обійшов він
пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав
руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану -- і все
задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до
читача.